Здається, що актори, яких бачимо на екранах, завжди були відомими та активно знімалися в кіно й серіалах. Однак вони, як і всі інші люди, пройшли насичений шлях перед тим, як знайти власне покликання та почати активну реалізацію в професії.
І це точно підтверджує досвід відомих акторів, зірок каналу НЛО TV – Геннадія Василенка, Олексія Комаровського та Ярослава Геруса. Ці талановиті чоловіки спробували власні сили в абсолютно різних незіркових роботах. Ексклюзивно для Clutch.ua вони розповіли, де підробляли в дитячі та студентські роки, які професії опановували в дорослому віці та чим заробляють зараз.
Геннадій Василенко, актор серіалу «Швидка»:
«Мабуть, першою моєю роботою, а точніше, підробітком були нічні зміни на ковбасній фабриці. Я навчався в Хіміко-технологічному університеті міста Дніпро. І щоб якось підзаробити, ми з друзями вирішили вдатися до такої праці. Нічого особливо веселого там не було: грузили й фасували ковбасу, отримували за це 50 гривень та їхали в гуртожиток відсипатися. Але одного разу місць у загальному цеху не лишилося, тож мене відправили на іншу точку. Там вимагалося завозити та вивозити з ліфту величезні рами з виробами. Однак проблема полягала в тому, що підлога була надзвичайно слизькою, а нам видавали гумове взуття. До того ж рами були дуже важкі! В результаті я не міг їх посунути й просто ковзався на одному місці. Загалом, якось я відпахав цю зміну й більше на ту фабрику ніколи не повертався.
А на другому курсі Хіміко-технологічного я раптово, як мені зараз здається, вирішив стати актором. Забрав документи й почав готуватися до вступу. Але потрібно було підзаробити грошей. І батько допоміг мені влаштуватись охоронцем у досить великий супермаркет. Там я пропрацював пів року, і можу сказати, що це був цікавий досвід. Влітку, коли звільнявся звідти, мене не хотіли відпускати. Начальник охорони казав, що в мене може бути прекрасна кар’єра в їх справі. Але я, на щастя, все ж таки поїхав (усміхається – ред.). До речі, ще якийсь час я клеїв коньячні коркові пробки. Це було досить нудно – сидиш весь день і займаєшся монотонною роботою. Ми клеїли по 10 000 пробок на день і пристойно заробляли, як для того часу. Але я радий, що це не стало моєю основною професією.
Зараз, окрім акторства, я вже кілька років працюю сценаристом. Як виявилося, це шалено цікаво та захопливо. До того ж, як мені здається, сценарна майстерність допомагає працювати в акторстві ще краще. До речі, в останніх двох сезонах серіалу «Швидка» я був креативним продюсером. Це теж крутий досвід і нові емоції. Загалом, із кожним днем та проєктом я захоплююсь виробництвом кіно та серіалів все більше й більше».
Олексій Комаровський, актор серіалу «Паніка Вова»:
«Перший свій капітал я заробив у 10 років. Тоді я жив у славному місті Чернівці. Є в нас там відомий Калинівський базар – до речі, один із найбільших у Європі. Там торгують усім – здається, навіть танк можна купити! Якось я вирішив подаровані на день народження гроші інвестувати в ящик Pepsi та ящик чипсів, аби зайнятися роздрібною торгівлею з послугою доставки. Якщо ж сказати простіше, то я ходив поміж рядами та продавав цю продукцію крутим дядькам і тіткам, що торгували у контейнерах. Бізнес ішов чудово, аж поки я не вирішив змінити асортимент на тархун і кукурудзяні палички. Купив аж по 7 ящиків, на всі гроші. Однак клієнтура не оцінила мої нововведення, – і я прогорів. Тоді в поганому настрої я випив пів ящика тархуну та отруївся. Батьки ж, побачивши ситуацію, виступили кризовими менеджерами: дали друзям гроші, аби ті викупили в мене товар під виглядом клієнтів. І після цього на найближчий рік із бізнесом я зав’язав.
Але наступного літа, щойно почалися канікули, я вже тусувався в продовольчому магазині, де працювала моя бабуся. Ну, дуже мене тягнуло до товарно-грошових відносин! Тож я потроху допомагав щось піднести в хлібному відділі, потім у молочному. А за тиждень уже надибав собі білий халат і шастав три місяці кожного дня на роботу, як повноцінний продавець. Мене допустили в усі відділи, крім алкогольного, звичайно. Та моїм найулюбленішим був ковбасний! І до речі, я легко розбирався в вагах та умів рахувати, як на калькуляторі, так і на старих рахівницях. Колектив мене любив і наприкінці літа влаштував мені проводи в школу. Завідувачка магазином навіть видала мені зарплату й подарувала сервіз зі свого кабінету.
Наступного разу до бізнесу я повернувся вже на третьому курсі універу – винайняв в оренду приміщення і відкрив магазин італійського освітлення для дому. Цілих два роки я процвітав. Проте пізніше втратив інтерес до цього заняття. Тому влаштував розпродаж і покинув це, закохавшись у блондинку Юлю та поїхавши з нею жити до Іспанії. Пізніше я отримав ще одну вищу економічну освіту та встиг попрацювати в обленерго як простий економіст. Згодом доріс і до комерційного директора київської енергетичної компанії. А останнім моїм місцем роботи, не пов’язаним із акторством, було Міністерство надзвичайних ситуацій. Там я був директором одного з управлінь. Але детальніше не розкажу, бо це секретно (усміхається – ред.). Зараз же я – актор, продюсер і режисер, сконцентрований лише на створенні цікавого контенту. Все інше мене вже не цікавить, досить експериментів. А вам раджу пробувати, ризикувати та шукати себе!»
Ярослав Герус, актор серіалу «Швидка»:
«Перші гроші я отримав у 9-му класі, підміняючи однокласника, який працював вантажником у продуктовому магазині, – аж 17 гривень. Та враховуючи, що це був 2002 рік, сума цілком непогана. Тоді перший свій заробіток я віддав батькам. Потім, у 10-му класі, я заробив уже 25 гривень – на будівництві, розбираючи об'єкт. Здається, пішов угору по кар’єрній драбині (усміхається – ред.).
На актора театру й кіно в Карпенка-Карого я вступив одразу після школи. Йшов туди більше заради цікавості, бо хотів бути й пожежником, і автомеханіком, і поліцейським... От усі омріяні професії й поєдналося в одній! Тоді, в студентські роки, я працював аніматором ресторану на Подолі. Платили 50 гривень на день за те, що ходив у костюмі козачка та закликав людей. Також підробляв промоутером сирів і мобільної мережі (пропонував людям дегустацію сиру та махав прапором з емблемою мобільного оператора). А якось на літніх канікулах після другого курсу працював різноробочим у Державному земельному кадастрі: воду в кулері змінював, обрізав листя, що перекривало огляд камерам відеоспостереження, допомагав у архіві.
По закінченню університету відразу влаштувався в ТЮГ (Київський академічний театр юного глядача на Липках). А коли пройшов на роль Ослянського в серіал «СуперКопи» (НЛО TV), то залишив театр після семи років роботи. Я ж думав, що зараз понесеться, і зйомки будуть постійно. Але між сезонами було затишшя. Тоді я допомагав знайомому лагодити двері в будинку на замовлення кербуда. А коли було зовсім скрутно, довелося навіть продати свою косуху на платформі онлайн-оголошень.
Зараз я вже вийшов на той рівень, коли зйомки є регулярно. Єдине, що в зимовий період час від часу літаю до Фінляндії працювати аніматором. Там у нас є дві програми: перша – в крижаному палаці, а друга – в будинку Санта Клауса. Ми зустрічаємо туристів, супроводжуємо їх до місць, із яких найкраще видно полярне сяйво, і там смажимо сосиски, п'ємо теплий глег, розповідаємо цікаві історії або розгадуємо загадки. Це дарує людям відчуття казки. І мені приємно бути причетним до посмішок на їхніх обличчях».
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що улюблені медики продовжують рятувати життя, вирішувати відносини між собою і потрапляти в казусні і часом навіть небезпечні ситуації. Ми вирішили розпитати акторів ситкому про веселі історії та цікаві факти зі зйомок «Швидкої». І як виявилося, протягом чотирьох сезонів їх було чимало.
Дивись відео по темі:
Більше цікавих матеріалів можна прочитати на clutch.ua.
Підписуйтесь на наш youtube-канал Клатч Онлайн і Клатч Старс.